Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/32

Цю сторінку схвалено


У садочку в холодочку
Сів на лавочці панок,
Здалека глядить на матір
Крізь гущавини вінок.
Це ж вона, його кохана.
Рай його, життя, краса!
Нині чахне за нелюбом,
Наче лямпа та вгаса!
Ти ще тріпаєшся, серце?
Болі, ще ви не заснули?
Аджеж все пропало марно!
Люлі-люлі, люлі-люлі!