Ця сторінка ще не вичитана
XIV Неперехідним муром поміж нами Та доля стала І Мов два судна, море Розносить нас між двома берегами, Моя ти ясна, непривітн'я зоре І Ще здалека тебе мій слідить зір. Твій свіжий слід я рад би цілувати І душу тим повітрям напувати, Що з твоїх уст переплива в простір. Та щезла ти! Мов в лісі без дороги Лишився я. Куди тепер? За чим? Підтяті думи, не провадять ноги, А в серці холод… Дим довкола, дим!.. 32