Ця сторінка ще не вичитана
V Раз зійшлися ми случайно, Говорили кілька хвиль — Говорили так звичайно, Мов краяни, що нечайно Здиблються з-за трьохсот миль. Я питав про щось такеє. Що й не варт було питать, Говорив щось про ідеї — Та зовсім не те, не теє, Що хотілося сказать. Звільна, стиха ти, о, пані, І розсудно річ вела; Ми розстались мов незнані, А мені- ти на прощанні І руки не подала. Ти кивнула головою, В сінях скрилася як стій; Я ж мов одурілий стою І безсильний за тобою Шлю в погоню погляд свій. Чує серце, що в тій хвилі Весь мій рай був тут оце! Два-три слова щирі, милі 1 гарячі, були б в силі Задержать його на все. 21
