Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/257

IV Як трапиться тобі в громадськім ділі Здобути голос, вплив якийсь і значність, Народ вести, снувати пляни смілі, То пам'ятай і все май ту обачність, Не вірити і не дуфать ніколи На княжу ласку й на народню вдячність. Бо княжа ласка, як той сніг на полі, Що вітер здув, в південь злиже сонце, І лишить чорний ґрунт, пустий і голий. Народня вдячність, — ти фатальний гонче, Що з злою вістю все прибудеш вчасно, А з доброю все спізнишся доконче 1 І не міркуй, що де ти бачиш ясно, Там іншим з твого слова засвітає, Хаос думок уложиться прекрасно. Не вір, що люд твої заслуги пощитае, Що задля них одну дрібну провину Тобі простить! Він судить — не питає. І знай, коли щасливую годину Ти прозівав, щоб інших взять під ноги, Тебе самого безпощадно в глину Затопчуть, як камінчик в брук дороги. . 248