Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/231

II Бдааен-ь мук-ь, иве не ндегь на совать нечестивьіхіі. Блаженний муж, іцо йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить, Що безтурботно в сонмищах лукавих Заціплії сумління їх термосить. Блаженний муж, що в хвилях занепаду, Коли заглухне й найчуткіша совість, Хоч диким криком збуджує громаду, І правду й щирість відкрива як новість. Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку Стоїть як дуб посеред бур і грому, На згоду з підлістю не простягає руку, Волить зломатися, ніж поклониться злому. Блаженний муж, кого за теє лають, Кленуть і гонять і поб'ють камінням; Вони ж самі його тріюмф підготовляють, Самі своїм осудяться сумлінням. Блаженні всі, котрі не знали годі, Коли о правду й справедливість ходить: Хоч пам'ять їх загине у народі, То кров їх кров людства ублагородить. 222