Сумний твій стан! Та з твоїми панами
Я співчуття не маю ні цяти.
Герої будуарів та Панами —
Який же інший можуть шлях знайти?
Февдали в вік електрики й реклями
Цей вік лиш можуть у п'яту бости,
А він розтрощить плем'я це недуже…
Та інше щось скажи мені, мій друже!
Мені на серці важко — дай розраду,
І нових сил скарбівню отвори!
Ось тут під дубом цим нестятим сяду
Й сидітиму. Розважуй! Говори!
Увесь свій чар і всю принаду
Ще раз яви, мов у букет збери,
І весь свій біль і всю свою надію,
Нехай я віджию й відмолодію.
Під моїм дубом сіла дивна птиця,
Що все шукала на вербі грушок.
Прийшов слабий до хорого лічиться:
Давай на меланхол'ю порошок!
Сиди собі! А хочеш щось повчиться,
То слухай! Маю ще один куток,
І в нім секрет. Рад слухать? Та чи буде
Це лік тобі?.. Героями там — люди!
