Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/167

Ця сторінка вичитана

О, не дури себе, ти молодая ліро!
Коли в душі пісень тісниться рій,
Служи богині непохитно, щиро,
Та панувать над нею і не мрій.
Хай спів твій буде запахуще миро
В пиру життя, та сам ти скромно стій
І знай одно — poëta semper tiro^[1].