Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/113

Ця сторінка вичитана
VI
Леґенда про вічне життя.
1

Олександер Великий весь світ звоював,
І оце в Вавилоні мов бог раював.

А побожний аскет вік в пустині прожив,
І молитвою й постом богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму,
Так богиня в опівніч явилась йому.

Прихилилась і мовить: „Мій вірний слуго,
Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?“

Аскет мовить:


„Хоч яке це життя і трудне і сумне,
Дай, щоб старість і смерть оминули мене“.

Богиня мовить:


„Ну, як це в тебе дар найцінніший з усіх,
На ж тобі цей малий золотистий горіх,

„Одну нічку не спи, один день промовчи,
І, очистивши ум, цей горіх розтовчи.

„Шкаралущу в огонь, а розкусиш зерно,
Дасть тобі молодим вічно жити воно“.