Ця сторінка вичитана
Не підіймається рука списать
Усі оті нечувані знущання;
Та сльози щирії з очей біжать
І рвуться з серця щирії зідхання.
Доместіко! Тебе я все співать
Готов. Не май же жалю ні кришинки!
В здоров'ю дай і в смаку поживать
Твої кишки, ніжки, ковбаси й шинки!