Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/102

Ця сторінка вичитана

Сказала Богові всю правду.
„Гаразд зробила, доню, ти!
Іди х тепер і до схід сонця
На небі зіркою світи."

Арота ж і Марота к собі
Покликав Бог і так прорік:
„Ну, хлопці, встереглись покуси?
Що янгол, то не чоловік!

„Скажіть самі, як вас карати?
Чи в пекло, де чорти є всі,
Чи волите до суду висіть
Стрімглав онтам на ланцюзі?“

І на лице своє в покорі
Упали янголи й рекли:
„Карай нас, Господи, дочасно,
Лиш в пекло між чортів не шли!“

Край Вавилона рів глибокий.
Арот з Маротом досі там
На ланцюзі за ноги висять
На пам'ять праведним суддям.