Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/94

А як може хто не чує, тверду шкіру має, Бо не словом, але ділом ворог нам діймає. А хто чує, хай працює, рук не покладавши Бо що нині занедбаєм, пропало на завше. „І ніхто хай не говорить : „Своїм Богом піду“ Як вояки, на команду ставайте до ґліду*)! Бо слабого, ще й самого, заклює й ворона ; Лиш громада, товариство його оборона. І ніхто хай не говорить : „Обійдесь без мене“ Як у брата горить хата, й на твою пожене. „І ніхто хай не говорить : „Що мені наука !“ Бо наука — мудра штука, міцніша від бука. Вона тобі в пітьмі світить і гріє у студінь, Вона тобі в смутку втіха і празник у будень. Вона сила, і багатство, і бита дорога, В ній покривджених опора, слабих перемога. „І ніхто хай не говорить : „Я собі багатий“ Ану ж колись прийде в бідних ще й хліба благати. Ніхто не мов: „Не боюся! Що гам по тривозі!“ Бо й небоя вовки з'їдять на битій дорозі. „Тримайтеся, люди добрі, одної присяги : Хай відважний боязливим додає відваги! Хай розумний нерозумних на розум наводить ! Хай багатий немаючим поможе, не шкодить ! „Тільки зрадник, запроданець, підлиза, п'яниця Хай не сміє на порозі вашому явиться ! Хай не має в вас привіту, ні слова пошани, Поки щиро не покаесь, від зла не відстане. 'j Ґлід — військовий ряд. 93