Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/75

Тихий привіт мені слала, мов ненька, Сил додала до важкого пуття1). „Синку, кріпися 1“ — мені ти твердила,— „Аджеж не паном родився ти чей І Праця, що в гріб мене вчасно вложила, Та лиш тебе доведе до людей“ Правда, матусю ! Спасибі за раду ! Я її правди не ра'з дослідив. Праця дала до життя мні принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив. Праця ввела мене в тайники темні, Відки цісень б'є чарівна нора, Нею дива прояснилися земні, Загадка нужди людської стара. Пісня і праця — великі дві сили! їм я до скону бажаю служить ; Череп розбитий — як ляжу в могилі, Ними лиш зможу й для правнуків жить. 14 липня 1883. II. ЧИМ ПІСНЯ ЖИВА? Кожна пісня моя Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожна стрічка її — Мізку мого часть, Думи — нерви мої, Звуки — серця страсть. *)*) Пуття — від путь, шлях. 74