Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/74

Ця сторінка ще не вичитана

ПОЕТ. L ПІСНЯ І ПРАЦЯ. Пісне, моя ти сердечна дружино, Серця відрадо в дні горя і сліз, З хати вітця, як єдинеє віно1), К тобі любов у життя я приніс. Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я ; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого, тяжкого життя. „Мамо, голубко I“ — було налягаю,— „Ще про Ганусю, Шумильця, Вінки!“ „Ні, синку, годі! Покіль я співаю, Праця чекає моєї руки“. Мамо, голубко ! Зарання в могилі Праця й недуга зложили тебе, Пісня ж твоя в невмираючій силі В мойому серці ясніє, живе. Ох, і не раз тая пісня сумненька В хвилях великих невгодин життя ]) Віно — придане. 73