Лиш гострий крик його вістить, що він голодний ! Так в час тиші не раз прорветься плач народний. І защемить в душах вельможних біль таємний, Мов землетрясення віщун, той грім підземний.
- *
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте, За те, що в грудях ти ховаєш серце люте. За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих З погордою глядиш, хоч сам живеш із них; За те, що так тебе боїться слабша твар ; Ненавиджу тебе за теє, що ти цар ! І ось блищить мій кріс1), ціль добра, вистріл певен. І вбійчеє ядро під хмари понесе він. І замість нести смерть з гори на земне ложе, Ти сам спіткаєш смерть під хмарами, небоже. І не як Божий суд, але як труп бездушний Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний. І не останній ти ! Нас є стрільців сто сот : І все, що звесь беркут, полоще кров'ю рот, Вивисшуесь над мир, тривогу й пострах сіє, Те кулі не уйде, як слушний час наспіє. А труп бездушний ми без жалю, без промови Ногою копнемо, й підемо дальш на лови. 22 — 24 травня 1883. III.III. ХРИСТОС І ХРЕСТ. Серед поля край дороги Стародавній хрест стоїть, А на нім Христос розп'ятий Висів тож від давніх літ. !) Кріс — рушниця. 59
