Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/573

Ожиемо новим ми, повнішим І Любвою огрітим ЖИТТ6М, — Через хвилі мутні та бурливі До щасливих країв попливем. Через хвилі нещасть і неволі, Мимо бур пересудів і зла Попливем до країни святої, Де братерство і щастя й люба. Виступаймо до бою нового Не за царство тиранів-царів, Ані те ж за попів, ні за Бога, Ні за панство неситих панів. Наша ціль — людське щастя і воля, Верх освіти над віров сліпов, І братерство велике, всесвітнє, Вольна праця і 'вольна любов. Але твердо тра в бою стояти, Не лякаться, що впав перший ряд; Хоч по трупах наперед ступати, Та ні крок не вступати назад. Це ж остання війна! Це до бою Чоловіцтво із звірством став, Це поборює правда неволю, ,7Царство Боже и на землю веде ! Не моліться вже більше до Бога: „Хай явиться нам царство твоє \ и Бо молитва слаба там підмога, Де роботи й ума не став. Не від Бога те царство нам спаде, Не святі на руках принесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд! Писано в початку 1878 р. у львівській в'язниці; друковано на чолі видання „Громадськи) Другм 1878 р., ст. 1—2, п. з. „Товаришам із тюрми“. 296