Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/555

Козак із виразом Найвищої радости: Боже, наше рідне слово ! Наша пісня ще живе 1 І про ндс ще пам'ятає Покоління те нове ! Ще співає про козацтво, Про його кривавий бій І Ах, значить, ще не в могилі Той народ коханий, мій ! Озирається по сцені. Ах, значить, оті цвітучі Села, ниви і садки — Це українські оселі, Це України вінки ! А оті могили-гори, Де борці старії сплять, Уквітчали любі руки, Знать, українських дівчат ! Ще українець збирає Із цих нив для себе хліб, І не топче чужениця Нашу славу і наш гріб 1 Поступає ще далі наперед і озирає публіку. Ах, а тут І Предивне диво ! Тайна поміж тайн страшних 1 Це ж Енеєві потомки ! Та що стало нині з них? Ті, що перед сто літами, Як згорів наш рідний дім, Накивать йому п'ятами Не задумались зовсім, — 278