Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/550

Сцена зовсім темна, далеко видно зарево великої по- жежі> на переді сцени направо могила. Козак-невмирака. Старезний дід, з бандурою, сидить на могилі Зразу в темноті тільки слабо рисується його силует, він вдивляється в пожежу и декламує глухо, іронічно: Еней був парубок моторний І хлопець хоч - куди козак ! На лихо вдався він проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Та греки як, спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він, взявши торбу, тягу дав. Набравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав. Він устає, випростовується, бандура бренчить. Вона горить! Та Троя — Україна Палає, гине, з серця точить кров. Здається, вже остання їй година, Здається, хитрий ворог поборов Усе ! Здається, вся лягла дружина, Всі мури впали, навіть той покров Останній, що ним укривають трупи, І той загарбали хижацькі купи ! 273