Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/546

Я тебе орю, чорнеє поле, Я засіваю, та не для себе. Ясная пані хліб забирає. Мої дітоньки з голоду плачуть, З голоду плачуть, хлібця не бачуть“. На чистім полі, як бір, пшениця, На чистім полі яреє жито Колосом клонить, пісеньку дзвонить : „Нас Мати Божа благословляла, Нам Мати Божа зрост дарувала, Бо Божа Мати у нашій хаті“. IV. А рад ти знати, чесний господарю — Гей, дай Боже ! — Хто ті зірниці, рідні сестриці ? Старша сестриця — Руська землиця, Менша сестриця — Лядська землиця. А рад ти знати, чесний господарю, Коли скінчиться старшої горе ? Пречиста Діва з сином царствує, Пречиста Діва плач сестри чує. А за тим словом, бувай же здоров ! Дай тобі, Боже, в горю потіху, Дай тобі, Боже, в нужді надію, Дай тобі, Боже, сильную волю ! Збав тебе, Боже, від злих сусідів, Збав від невірних синів вирідних, Збав тебе, Боже, від тьми-неволі ! Весна настане, — сій жито яре, Сій жито яре, яру пшеницю ! Осінь настане, — збирай щасливо! Зима настане, — пісні приносить ; 269