Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/544

Словом втішає, так промовляє : „Ой, не ходи ти, красная діво, Ой, не ходи ти світом блукати, А ходи жити до мої хати 1 Я тобі рано ноги умию, Ноги умию, сльози обсушу, З твого серденька тугу прогоню. Я тобі в днину світлоньку вберу, Світлоньку вберу, їсти злагоджу, Я тобі в вечір ліженько встелю, Я тобі на сон ще й заспіваю“. III. В старшої сестри, як бір, пшениця. — Гей,, дай Боже ! В старшої сестри яреє жито Колосом клонить, пісеньку дзвонить : „Нас Мати Божа благословляла, Нам Мати Божа зрост дарувала, Бо Божа Мати у нашій хаті“. В ясної пані пишні палати, Пишні палати з вітром валяться ; В ясної пані гострі шабельки, Гострі шабельки в боях щербляться. Пів її краю — то гай в розмаю, Пів її краю багна вкривають, Багна вкривають, піски зсипають. Ясная пані, хоч много мала, Позавиділа старшій сестриці; Шабельку гострить, думку думає І до слуг своїх так повідає : „Спішіть ви скоро, вірнії слуги, Зв'яжіте в пута мою сестрицю, Зв'яжіте в пута, приведіть тута І 267