Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/542

І розійшлися у світ сестриці, І стали жити близько при собі, Близько при собі, напроти себе. Старша сестриця в бідній хатині, Молодша в ясній, пишній палаті; Старша сестриця землицю оре І засіває яреє жито, А її ниви золотом вкриті; Молодша ходить, шаблев воює, Золото, срібло в палату зносить. Довго жили так обі сестриці, Довго жили так, не сварилися. Сестра молодша, хоч много мала, Стала украдком завидувати Ярого жита, проса й пшениці, Що росли буйно в її сестриці. II. Ой, як то було із первовіку.—Гей, дай Боже ! Як фарисеї Христа на муки брали, На муки брали, на хрест розп'яли,— Пречиста діва весь світ сходила, Весь світ сходила, сина гляділа. Гіркії сльози все проливала, Білії ручки з жалю ламала. А де упаде її сльозонька, Там тобі стане зимна криниця ; Де білі ручки з жалю заломить, Там тобі стане шумна діброва, Шумна діброва з вітром говорить. А де із жалю зітхне до Бога, 265