Ця сторінка ще не вичитана
На третій день пустинник сивий До праці й труду вже не йшов. Сидів над озером до ночі, Аж бір покрила мряка знов. Розвіяв ранок тьму нічную, По монасі пропав і слух, Лиш сиву бороду у хвилях В час бурі бачив раз пастух. 1876 р. 25. ПОМСТА ЗА ВБИТОГО. (Арабська дума, з Ґетого). І. На стежці вбитий він Під скелею лежить, А кров його пливе, Каміння червонить. Вмираючи, мені Тягар він наложив,— Не діжде враг, щоби Присягу я зломив. „Сестрінче любий мій 1 Грізний, хоробрий ти ! Я гину Зрадою… Ти смерть мою пімсти ! „Хай лютий буде зір Твій, як змії отруя, А стяг розвитий твій Хай смерть врагам віщує 1“ 254
