Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/53

VIII. ТОВАРИШАМ. І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім'я і діла ваші прокленуть І крикнуть : „Зрада І Пагубнії мрії !“ І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами Всі тюрми, все покличуть проти вас - Людей і Бога. Ділом і словами Не проминуть ранити раз-у-раз М'ягкеє серце ваше, мов тернами. Подумаєш : „Оттак жить !" — і не раз Самому страшно, защемить у груди… Чи ж так живуть з людьми-братами люди ? Не так повинні ! Щоб не так жили, Щоб брата і в найменшому пізнали, За те якраз до бою ви пішли, На поклик правди проти брехні стали… Борітеся ! Терпіть ! По всій землі Рівняйте стежку правді ! Де застали Лиш гложжя, терня, там по вас нехай Зазеленіє жито, наче гай ! квітня 1880. IX. Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас і судять І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять.