Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/526

Ходи, тут твоя я на віки ! Ходи, тут на віки ти мій !“ Черемошем бистрим, шумливим На доли дараба пливе ; В ній зламана керма, о берег Черемош дарабою б'є. Глибоко керманич, глибоко Лежить у скляному дворі ; Що присне о скелі дараба, Йому вже то й не в голові. 1876 р. 22. НЕЩАСЛИВА. (Із А. К. Толстого). Чому ж ти мене, тяжке горенько, З світу не звело нещасливую, Лиш роздерло в мні серце, надвоє? Як не зійдеться ранок з вечером, Так не зжиться двом добрим молодцям Із-за мене все вадяться вони, І оба мене лають-коренять. Братік ось мені дорікає так: „Пощо ти пішла за паничика, Втрутилась в рідню, у нерівную ? Ти відступнице, перевертнице, Від рідних своїх ти відстайнице 1“ „Бадічко ти мій, рідний братіку ! Я в рідню йому не вбивалася Сам ти, братчику, намовляв мене, Намовляв мене, віддавав мене“.