Ця сторінка ще не вичитана
Вона: Вірю вже. Не клянись ! Пощо ж клятва в любві ? Та послухай, се хто Там співа за дверми? Він: Се арф'ярка якась ! Мила, йди, скажи ти З співом, бренькотом тим Геть арф'ярці іти. Вона: Ні, мій милий 1 Той спів І бреньк арф я люблю. Хай арф'ярка війде, Співа пісню свою ! І арф'ярка бліда У світлицю війшла, І по ній і по нім Оком враз повела. І всміхнулася раз, І всміхнулася знов, І з струн арфи різкий, Гострий бренькіт пішов. Забрязчала одна Голосная струна… А арф'ярка? Ось що Заспівала вона : „Ktera holka bieda Та se zamuz ne vda; A ktera jako rüze, 240
