„Яку ж ви данину від міста взяли ?“ „Князі по мечу нам від дима дали“. Начальники смотрять, дивується хан. „Недобру, о, хане, прислали нам дань ! „В один лиш бік наше оружжя стальне, А зброя полянів у два боки тне. „Коли ж вони з нами бороться почнуть, Поки ми їх сто, наших двісті уб'ють. „І, може, прийде ще такий на нас час, Що дань побирать вони будуть від нас“.
- *
На київських горах розсілася тьма, Та війську полянів спочинку нема. Тихесенько з Київа ряд за рядом Спішить, де хозари вколисані сном. І рикнули роги, крик бою гуде… Оце ж то загибіль хозарам іде ! Страшний там був бренькіт мечів тих стальних, І годі спасаться хозарам від них. Ой, голосно вили вовки із лісів — Хозарам, мабуть, похоронний се спів. А рано Хоре ясний піднявся з-за хмар, — Все поле покрилося трупом хозар. 238
