Ця сторінка ще не вичитана
А Митуса старшину зазвав На нараду до кімнат; Там Митуса з ними міркував, Як війну розпочинать. „Трудна справа і тяжка борба,— Рік Митуса до бояр,— Як не з нами Лан Данилович, Витязь і Литви, й Татар“. Аж нараз слуга в кімнату йде І Митусі лист дає, А співак, читаючи письмо, Ярий, то блідий стає. Він скінчив і сплеснув в руки враз. „Радуйтесь !“ — рік до старшин. — „З нами в спілці Лан Данилович, Перший краю цього син“. 1^ читали старшини письмо, И радість в кожного з лиця Заясніла, як у мандрівця, Що доходить до кінця. Як було їх десять, так усі Із кімнати враз спішать І сідають на буй-комоні1), К Яру Вовчому летять. І чого ж вони погнали там? Лан Данилович їх зве. На кого ж вони лишили й як Замок і житло своє ? *)*) Комонь — кінь, 223