Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/496

Народ наш, темний і убогий, В тобі защитника знайшов, Мов світла луч, в його пороги Твого навчання звук дійшов. Він оживає, він кріпиться І славить Бога та тебе, І його мови звук шириться, І його пісня знов живе. І нам, що з людом тим готові Піти у бої життєві, Не раз ти доказ дав любови, Дбайливости вітцівської. Під твоїм, Пастирю, проводом Нам не страшна та боротьба ; За церков, за права з народом Стоять — в нас воля не слаба. А днесь тобі в заміну милу За труд твій щирий шлем привіт Життя своє, всю нашу силу На той кладемо заповіт : Що доки тиснуть нас окови* І кривда гнобить руський люд, Не згасне в нас огонь любови, Не пропаде наш щирий труд. 1875. 9. ЛЮБОВ. Хоч і пізнав би я всі мови І ангелів і всіх людий, А якби я не мав любови, Був би, як кимвал той твердий,