Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/478

Дня 6 серпня. Коломия.

 

Вітай живописно розлога оце

Над Прутом столице Покуття!
Багато такого ще кров твою ссе,
Що варто покути і пруття!

Чи вмре, чи здвигнеться тутешняя Русь?
Чи люд просвітиться тутешний?
Хто зна! Важно те, що друкар Білоус^[1]
Видає рік-у-рік „Лист небесний“.

Та я вірю, що й тут наша Русь не умре.
Розвіється пітьма помалу,
Бо й тут в щирих серцях ще тліє святе
Вогнище ідеалу.

Дня 7 серпня. Віче академиків^[2].

 

На віче йде молодь. Радять вони

Не про свою власну бідноту,
І не про забаву, і не про хісни^[3],
Але про загальну турботу.

Про те, як би спільно ті хмари прогнать,
Що густо над нами зависли,
Як волі, простору найбільш добувать
Для рідного слова і мислі.

Щасти Біг вам, сміла громадо! Ваш труд,
О, вірте, не буде даремний!
Ті сімена чисті зійдуть і зростуть,
І морок розсіється темний.

1. Друкар і видавець Білоус видавав цілий ряд лубочних видань, сонників і ін. Його видання розходилися дуже широко, майже по всіх селах Галичини.
2. Академик — студент.
3. Хосен — користь.