А в Уричі камінь і ковані в нім
Покої, і брами, і льохи;
Чи велетнів це, чи розбійників дім,
Не знає ніхто ані трохи.
Оттут наш спочинок, оттут і обід;
Хоч кухня холодна — не вадить.
Щоб кожний на верх аж дістався, як слід,
На те комітет не порадить.
Верховина, де жиють бойки,
Де грає музика, народ в ходаках
Гуляє полегойки.
Ось Корчин наш давній! Князь руський колись
Робив тут з угорцями згоду;
Князів десь не стало, угорці ж взялись
Пожерти часть руського роду.
Та ні, руський рід — це мадярським зубам
Тверда буде страва, їй-богу!
Ти ж, Галиче, своїм загірним братам
Шли свіжії сили в підмогу!
Здвигайся ти, Корчине! Пильно будуй
Будову освіти громадську!
Здвигайся, кріпися, трудись і нехтуй
Погрозу мадярську і лядську!
Тут вечерок: відчит, і спів, і гульня,
Коли хто ще захоче гуляти;
Тут першу читальню стрічаєм — дай Бог
Їй в кожнім селі ще діждати.
