Шумно криштальнії хвилі
Стрий і Черемош і Прут
Почерез звори і скелі
В вічній мандрівці несуть.
Рокотом кличуть нас тихо
К собі в тих сонячних днях,
Змити все горе, все лихо
У їх сріблястих струях.
Гей же в дорогу,
В ясную путь,
Скинути з серця тривогу,
Вільним повітрям дихнуть!
Життя наше — вітер крилатий,
Річка невпинна, брати!
Хвильки не хоче пождати,
Мусить і мусить іти.
Хто в тій мандрівці, як мога,
Волі, любови зазнав,
а власне в згаданих містах, мали відбутися музикально-деклямаційні вечірки з танцями, які, крім товариської забави, мали метою знайомити молодь із різними кругами української провінціяльної інтеліґенції так як сама мандрівка мала метою познайомити учасників із досить значною частиною нашого краю, його мальовничими місцевостями та його населенням. Як програму тої мандрівки, я уложив віршовану, a priori зложену хроніку, попереджену поетичним покликом, що заохочував молодь до устроювання подібних мандрівок. Між іншими стараннями комітет порозумівся також де з ким із української молоді в Києві, відки, як учасник мандрівки, приїхав Хведір Миколайчик, що тоді скінчив уже був київський університет і дав себе знати деякими науковими працями, з яких одна про Сіверську Русь (Чернигівщину), написана українською мовою, була друкована в „Зорі“, 1887 р.
Мандрівка зібрала досить значне число учасників і фактично дійшла в повнім своїм складі до Калуша, потрохи під моїм проводом. Там обняв провід у дальші
