Двадцять вісім тисяч шісток Фівкли *) вгору, мов пірце. — „А ти знав, — пита Єгова, — Що сім'я твоя ціла За ті гроші свої душі На погибель віддала ?“ — Та на ті слова вже Майлех Відказать ніщо не міг, Почорнів увесь і, наче Зв'ялий лист, звалився з ніг. — „Геть з ним відси !“— загриміло З трону. — „Ошуканець цей, Поки жив, побожним видом Все ошукував людей, А по смерті думав Бога Цими грішми підкупить 1 Проч з ним ! Ще йому на плечі Тії гроші прикріпить!..“ Знаєш, досі в остовпінню Слухали всі моїх слів, Але скоро лиш скінчив я, Раптом хор весь заревів : .Гвалту! Епікур ! Безбожник! Геть! Хай більш тут не дихне!“ І юрбою навалились, З школи виперли мене. А у сінях ну місити, Бити, штовхати під бік — Ледве я з життям із рук їх Вирвався, насилу втік“. ХНІ. „Так то Шая Ляйб розстався Із жидами і до нас
- ) Фівкли -- від „фіть“, полетіли.
187
