Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/46

Треба твердо нам в бою стояти, Не лякаться, що впав перший ряд, Хоч по трупах наперед ступати, Ні на крок не вертатися взад. Це ж остання війна ! Це до бою Чоловіцтво зі звірством стає, Це поборює воля неволю, „Царство Боже“ на землю зійде. Не моліться вже більше до Бога: „Хай явиться нам царство твоє !“ Бо молитва слаба там підмога, Де лиш розум і труд у пригоді стає. Не від Бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде1), Сильна воля і спільний наш труд. 1878 р. II. НА СУДІ. Судіть мене, судді мої, Без милости фальшивої ! Не надійтесь, що верну я З дороги нечестивої“, Не надійтесь, що голову Пред* вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я. Судіть мене без боязні, — Та ж сильні ви, те знаєте ! 1) Посяде — здобуде.