Дар у них був мов не дар, А неначе довг відданий. Із хлопами враз жили, Як свій з своїм, всюди спільно Хлопську сторону тягли. Шльома був в громадській раді І в шкільній був делегат,— Сам в літах уже по-русь?<и *) І по-польськи вчивсь читать. Хаїм говорив частенько :
- Вчіться, діти 1 Треба нам
Приставати до народу, Кинути служить панам ! Бо глядіть лиш, до чого нас Панська служба довела, Що ненавидять нас люди, Задуються, як з села Жид виходить ! Що не сміє Жид до хлопа підійти Просто, як до чоловіка Чоловік ! „Еге, знать ти Хочеш щось урвати в мене !“ — Дума хлоп, і неборак По найбільшій часті зовсім Справедливо дума так“. Так то Хаїм своїх внуків І сусід-жидів навчав І при тім все Шаю Ляйба Добрим словом споминав,— Знать, любив він Шаю Ляйба, Як вітця, і поважав… Аж прояснювався, кріпшав, Як про нього говорив: „Ой, на много речей очі 1) По-руськи — цебто по-українськи. 181
