Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/455

Справді, дивна сила Божа В чоловіці тім жила ! Простий жид був, неписьменний. Його батько шинк тримав У Рокитнім. Много горя Змалку Шая Ляйб зазнав. Та таку вже Бог натуру Дав йому, що не оглух І не отупів у горю Невсипущий його дух. Жить по-людськи, щоб не тільки Другим кривди не робить, А по змозі помагати, З злом раз-в-раз війну точить!) — Ось що, мов неситий голод, Мучило його весь вік. І куди лиш з тим бажанням Не ганявсь той чоловік ! Зразу шинкарем був трохи — Кинув, взявсь до ремесла, Але бійка з майстром швидко До тюрми То занесла. Вийшов відти й мало* мало До розбою не пішов, Та взяли його до війська. И там спокою не найшов. Де лиш бачив людську кривду — А тяжкий тоді був час,— Там він всюди, наче іскра, Біг, сваривсь і бивсь не раз. Страх сказати, що в тім війську Наприймавсь він горя й мук ! Тричі в вулицю 'го гнали-), * 2Ч Точити війну — з польськ., провадити війну. 2) Гнати в вулицю — гнати крізь лаву різок. 178