Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/452

Моє слово : ждіть не ждіть, — Я сплачу вам довг, як зможу, — Ви що хочте, те й робіть !м Гей, як блисне пан очима, Та тарах мене в лице Раз і другий ! „Псе поганий ! На і на тобі за це ! Хлопці, зараз запрягайте І до нього їдьте в дім, Збіжжя, шмаття, всю худобу, Все беріть до голих стін, Все везіть у двір ! Побачу, Як то будеш ти скакать !“ Кинулась двірня *). Вже фіри* 2). Вулицею копотять 3) !.. Ще година не минула, Всю мізерію мою В двір стягли. Я став, не знаю, Чи мертвий, чи ще жию. Так тоді мені здавалось, Що вже світ валиться весь, — Так то чоловік з добром тим, З кожним кусником зживесь 1 Жінка, діти теж прибігли, Плачуть, просять і ревуть ; Пан на ґанку люльку курить, Все плює й глядить у кут. Жінка бух йому у ноги. Цілувати почала… „Марш !—пан крикнув і в груди копнув Чоботом, аж кров пішла. Втім тур-тур ! Візок в подвір'я Бачу, жид, уже в літах, ł) Двірня — панські слуги 21 Фіра — віз. 3) Копотять — підносять пилюгу. 175