Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/447

Ця сторінка ще не вичитана

Далі служниця верету х) Жатої трави несла — Це до припусту коровам. Жінка Хаїма війшла В хату, Шльомина до стайні За кухаркою пішла. От і Шльома йде з синами : Два сини вже парубки, — Всі три з косами : луг сіна Підкосили залюбки, Ще й розкинули покоси,— Завтра шабаш, нехай схне ! Ось і ріг заграв : худобу З толоки пастух жене. Хлопці кинулись, загнали, Повпинали* 2), а жінки Подоїли й подавали Паші всім за драбинки3). І так весело та складно Та робота всім іде, So аж радується серце !.. е на небі лиш де-де искали зірки, а всі вже В хаті, як закон велить, На молитві враз стояли. Дай Бог всім ся так молить4) Щиро й твердо ! По молитві Повечеряли гуртом, Слуги й господарі разом, Спільно за одним столом. По вечері, помолившись,

  • ) Верето — рядно.

2) Повпинати — прив'язати. 3) Драбинки — драбина, повішена впоперек; туди на- кладают сіно чи солому для скоту.

  • ) Ся молить — галицька народня форма; „ся“ може

стояти і перед дієсловом, до якого належить. 170