Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/445

Вікна били, збіжжя пасли, Обкрадали разів п'ять. А щоб помогти в потребі, Як сусідові сусід, Щоб хоч добре слово мовить — Ні, та й ні ! І десять літ Вибув я в такому пеклі, Мучивсь, горя ніс за трьох, Постачав і пану панське, І у себе. Тільки Бог Додавав мені надії, Як не раз уже от-от Приходилося пропасти. Честь йому від рода в род ! Жінку взяв собі я бідну, Роботящу, принайняв Слуг. Це поле опустіле Пан на мене записав. Далі своїм добрим ділом Я й громаду побідив. Я сказав тобі вже, сину, Як то пана я підбив, Щоб громадський ліс в інвентар, Яко панський, записать. За той ліс громада з паном Правувалась літ вже п'ять. Але де то було хлопу Найти право в ті часи ! Хоч то й нині — хочеш права, То кишенев потряси. Все громада програвала… Пан вже ліс відмежував І нові за нього драчі*) Та данини накладав. 1) Драчі — незаконні налоги 168