Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/444

Ніж щоб ти нам був сусід !“ Так кричали люди люті. Втихомирив їх аж війт, Кажучи, що панська воля, Не змінить її хлопам. „А що Хаїм мот1), то правда ! Я те саме раджу вам“. Ледве-ледве мир уговкавсь І опікунів обрав. З тяжким серцем діточок я Тим опікунам віддав, Та не довго довелося Годувать їх. В скорий час Всі померли. От тоді вже Оженивсь я другий раз. VII. „Не скажу тобі, як тяжко Приходилися мені Хлопська праця, панські буки І ті погляди страшні, Погляди німої злости І ненависте, що їх Я стрічав день-в-день довкола Від усіх сусід моїх. Але серце було в мене Засталене 1 2) : все-м 3) пройшов, Бо-м ненависть в власнім серці До людей переборов. Що мені не виробляли, Того й в казці не сказать ! 1) Мот — мовить, каже. 2) Засталене — від слова сталь, загартоване. 3) На кінці ,м“ — це народна форма, замість „все я пройшов“. 167