Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/435

Колії1) пішли, машини, Телеграфи, сірники, Панщину знесли, послами Були в Відні мужики, Шляхта побанкротувала, Дідичами скрізь жиди : Граф — комісар, князь — поліцай… Тьфу, щезайте до біди! Ой, не те було давніше ! Страшно, сину, погадать, Як на ділі виглядала Панщизняна благодать. Ой, проклятий час був, сину ! Бачиш, простий я жидок, А прокоштував основно Я вершок її й сподок. Ласков панськов я гордився, Бог мя змів, мов помелом, І сидів я, як то кажуть, За столом і під столом. Пан в Руді сидів багатий, Графський рід його старий, — Але був без милосердя Для підданих—Боже крий! Я за вірника2) був в нього. Він любив мя, що й казать ! Як то жид : пізнавши пана, Гнувся я на панський лад. Бачу, що пан любить бити, Любить плач — ну, й я ж ото Гну так, щоб в селі небитим В тижні не оставсь ніхто. Бачу, що пан любить гроші — М Колія — залізниця. 2) Вірник — довірений.