Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/430

VIII. по-людськи. І. Онучкарський *) заробіток, Звісно, хліб то не масний : Ходиш, бродиш, мокнеш, мерзнеш, Як той пес, за гріш марний — А згадати якось любо, Ій-же-богу ! Поле, ліс, Різні села, різні люди… І де тільки Бог мя ніс ! І якого тільки дива Між людьми я наглядівсь ! Правда, і добро траплялось, Та сліз, горя, кривди більш. Серед су толоки1 2) тої, Наче зорі ті ясні, Так дві постаті жидівські Споминаються мені. Ви видали, як з криниці Полевої косарі Літом воду п'ють, всім тілом Ниць припавши до землі, — Так оба мої знайомі, В праці, з потом на чолі, Черпали життя й здоров'я З мами нашої — землі. Кривди людської ніколи Не прилип до них окрух3), А від них у мир добро йшло, 1) Онучкарі — від слова онучка — шмата, ганчірка; онучкарі їздили по селах і міняли всякі дрібнички, як дешеве пахуче мило, перстені, посуда, за всякі ганчірки старе залізо у селян і т. Ін. 3) Сутолока — метушня. 3) Окрух — шматок. 153