Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/417

В злу хвилю, мабуть, він сказав ті слова, — Скарай його, Боже, за вік мій ! Він нині панує, я ось де зайшов,— Все сталося так, як прорік він. III. Дав він мені грошей. А трапилось нам Два морги города, пів хати, Сад, стайня… За все сорок римських1) у рік. Інтерес, як цукор, лиш брати ! Я взяв, зараз сад в мене зняв садівник За тридцять, без сіна. З города ж Я мав ярини1 2) і собі на весь рік, І ще й зоставалось на продаж. Купив я й корову. А ще в мене був Заробок : до міста, бувало, Іду на худоб'ячі3) й кінсьскі торги — Я баришівник 4), яких мало ! Тут куплю коня, тут корову, й продам, То знов сторгувати поможу, А все не задармо : щотижня хоч п'ять, Шість римських додому привожу. Прознав5) я й для жінки заробок, якби Вона його хтіла держати. Взялись, бачте, бігать з сусідства баби Частенько до нашої хати. 1) Римський — карбованець. г) Ярина — городовина, з польського. 3) Худоб'ячі торги — де продають рогатий скот. 4) Баришівник — посередник при купівлі, фактор. 5) Прознав — провідав, знайшов. 140