„Хто зна, може, й наші так діти підуть, Як Гершко, як Сура… Ох, Малко ! Подумаю це, то аж серце в мні рвесь ! І страшно мені щось і жалко“. — „Та цур тобі! — мовлю йому.— От найшов Про що ще під ніч міркувати ! Лиш Богу молися і дурнем не будь, То Бог нам не дасть загибати !“ „1 що я йому говорила, товкла, Ні руш отих мислей прогнати. Нуда його б'є, помарнів, попіснів, Снуєсь, мов не свій, мов заклятий. „Ба, ще що : до ґалеха *) став він ходить І з ним про книжки розмовляти. Аж світ ми затьмився 1 Кричу вже йому : — „Що робиш, мешігенуватий * 2) ?“ „А він все своє : „Ні, не можна так жить ! Хіба ж то ми пси, а не люди, Щоб гризтись і жертись отак ? І коли ж Кінець тій ненависті буде ?“ „Почав він ходити зовсім як дурний, До склепу, хоч ріж, не загляне ! Почав упадати інтерес3)… Пішло Життя поміж нами погане. „Вже лаю, і плачу й клену. Та куди ! За шапку та в ноги ! И до хати Вже на ніч не ходить ! Пішла я тоді Усіх своїх кревних скликати.
- ) Християнський піп.
2) Мешігенуватий — з жидів., дурнуватий. 8) Інтерес — діло, торгівля. 135
