Знести!.. Говорять, хотіли Мені відняти дитину, Ну, та спасибі гарячці, Не допустила до того ! Я, кажуть, так верещала, Металась, рвалась невпинно І все дитини шукала, Що доктор врешті промовив : „Віддайте їй ту дитину, Бо за життя я не ручу !“ Воно тепер вже більшеньке, Уже й сміятися вміє. Глядіть, як граєсь, як дрига, Ручками хапле за груди ! Моя ти розкіш єдина ! Ти мій пестунчик маленький !.. 7—8 вересня 1889. VI. У ЦАДИКА. Присвячую Наталі Кобринській. „Ох, цадик*), я бідна жидівка, я все В тобі шанувала власть Божу ! З далеких сторін, із підгірських країн Я з вірою к тобі прихожу. „Ох, цадик, потіш ти мене, не гордуй, Що я така бідна й недужа ! Без тебе мені погибати ! Рятуй, Рятуй мого бідного мужа ! „І що йому сталось, не знаю, хоч вбий ! Я певно невинна, Бог видить ! Та тільки здаєсь мені, цадик святий, Всьому тому справа є дибик **).
- ) Рабін-чудотворець. (Ів. Фр-)>
- ) Чорт. (їв. Фр.).
132
