Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/395

Той Яків, що в юності своїй В пустині з Єговою бивсь, Ви знаєте, як він на старість Перед Фараоном явивсь? Як Йосип у ласці великій Ото в Фараона вже став, Тоді Фараон його батька Побачити ще забажав. Приїхав старий патріярх наш З степу к Фараону у двір ; Дванадітять верблюдів горбатих Шліфований топчуть порфір. Посеред двора Фараонів, Де сфінкси стояли німі, Сини патріярха розбили Пустинні намети свої. Щоб Якова к ньому проводить, Шле цар той міністрів своїх ; Говорять старому міністри : „Клонися цареві до ніг !“ Та гордо в весь ріст свій висо Мов пальма та, випрямивсь він І каже : „Лиш Богу одному Я звик віддавати поклін“. І мовили це Фараону Міністри — той зморщив чоло І каже одвір я *) низеньке Покласти в пів росту його. 2) Одвір*я — двері,