Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/392

Ступає тремтяче® ногсю, От-от дотикає землі, Та диво, земля подається, Немов полотно на воді! Все нижче, все глибше!.. Вже двір весь, І місто, і царство ціле Хитаєсь, хвилює, і звільна Все нижче, все глибше тоне. Злякались царі і благають Давида: ,,Вертайсь, не ступай Ще другов ногою на землю» Бо згинемо ми і весь край!" Дідусь усміхнувся і каже: На учту просив ти мене! Не хочеш — вертаю, та слухай же, царю, Не тикай ти плем'я моє! ,,Ти ж бачиш, весь «двір і весь край твій Не в силі мене удержать; То ж знай, уся власть твоя — ніщо, Щоб плем'я моє звоювать! „А що не прийняв ти до учти Мене, то прийде такий час, Коли моє плем'я засяде До царської учти між вас!” Оттак /наші книги говорять, І правду говорять святу; Живе цар Давид наш і бачить Усі наші кривди й біду. 115