Ця сторінка ще не вичитана
НІЧНІ ДУМИ. Ночі безмірнії, ночі безсоннії, Горе моє! Мозок наляжуть думки невгомоннії, В серці грижа, мов павук той, полоннії Сіти снує. Виром невпинним бажання сердечнії Рвуться, летять, — Вічно невтишені і безконечнії… Мов на свої мене крила безпечнії Схопить хотять. Де ви так рветесь, куди ви літаєте, Думи-орли ? В гості до зірки ви чень не бажаєте ? К земним зіркам же ви н стежки не знаєте Тут по землі. О, моя ясна, блискуча зірничко, Де ти живеш ? Чи за життя ще я вздрю твоє личко ? Чи аж по смерті на гріб мій, горличко, Плакать прийдеш ? 12 грудня 1882. 36
