Скінчивши співи ідеальні, Повиходили із їдальні І потягли в свої нумера1) — Що ж там робитимуть тепера ? От тут в тиші несамовитій Хропуть алюмни, мов побиті, І своїм храпанням, як знають, Господню славу возвіщають. Онті знов столик обступили І фербля2) ріжуть, що є сили, Що хоч позбутись і сорочки : В руках їх кепські образочки, Між ними слів, розмов немного, Лиш „блінд“ і „пас“ і „без одного“ 3) Та другі оклики чудесні Свідчать перед людьми і Богом, Що це не твори безсловесні. Он там знов у однім нумері Співають, затуливши двері, Виводять гучно : „Козак пана“ І „Дай, дівчино, нам шампана !“ За теє на четвертім році4) Ні сонність не тяжить на оці, Ні пісні не лунають скочні,— Там люди старші і статочні, Що швидко мури ті покинуть, Що швидко, мов орли, полинуть В життя громадське, до роботи : *)*) Нумера — кімнати під числами.
- ) Фербель — газардова гра в карти на гроші.
3) Це все слова, які говорять при грі в фербля. 4) Між богословами, що в на четвертому році, цебто кінчають вже духовний семінар. 76
