Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/352

„А нуте, братіє, дерзайте І плоть волову умерщвляйте !и — Пронісся оклик над столами, І захрустіли під ножами Волові шницлі; рвана, тята, Хрумтіла у зубах салата І радувались серця в Бозі, Що шницель був у добрім сосі. Аж ось остання брань ворожа Валить: це двигає сторожа Великі миски з пирогами… „Лиш сміло, браття ! Господь з вами ! Рвіть навожденіє мізерне, Хай відси вже живе не верне ! Вилками люто пробивайте, В сметану, в масло потопляйте ! Аж решту як зметем послідну, То заспіваєм піснь побідну“. І Бог поміг борцям. їх смілий Скінчився бій : всі їли, їли, Аж в мисках пирогів не стало. Ще цей та той проворкнув: „Мало“,— Та в кухні люди там твердії, І більш дістать нема надії. Тоді всі з місця повставали, Духовну пісню заспівали : „Царю небесний, духу правий, Усюди сущий, повний слави, Всіх благ скарбниче, живодавче, Прийди до нас і жий в нас завше, Спаси нас від всіх змаз і кари І дай нам стравить тії дари !“ 75