Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/338

Стриків1) хлопець півтора; в мами й стрийни2) При грудях дівчатка були. По бездітних Багатших сусідах мами роздали Нас, хлопчиків, — бач, не було з чого жити. Дістодь то3): годуйте, до поки маяий, А виросте, мусить за це відслужити. І ми наслужились, назнались біди І Мами повмирали. Мені вже тоді Було двадцять літ, я покинув служити, До хати пішов, оженивсь і як слід Обняв усе поле, іцо нам лишив дід, І став на нім в бідності жити. Гадав я : сплачу малолітнім тамтим, І поле, по дідовій волі, Останесь ціле, то хоч я на тім полі Вдержусь, а то впаде у руки чужим. Дівчат повіную 4), а старший братій 5) Пристане де будь до вдової… То так, якби двом у сорочці тісній : Волить хоч один та ходити в цілій, Ніж дерти сорочку надвоє, Бо жаден тоді не буде мав що вбрать. Оттак я бувало частенько Говорю тамтому. Та ба, любий брат Лиш вислухав все те чистенько, Та й зараз до суду. Списать зажадав, Що там на всі діти лишилось, І щоб все напів поміж них поділилось, Так, якби їх тато окремо вмирав. Я вчув це, і сумно зробилося. Шлю До нього людей, щоб згодились на сплату; Стрик — дядько, брат батька. 2) Стрийна — тітка, жінка батькового брата. 3) Дістодь-то — ніби так. 4) Повіную — дам віно, придане. 5) Братій — брат.