Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/329

Ця сторінка вичитана
IV. МИХАЙЛО.

Добрий був ґазда[1] Михайло,
Тихий чоловік:
По-сусідськи, згідно, гарно
Проживав свій вік.

Все веселий, хоч убогий,
Других веселив.
„Чень ще станемо на ноги!“
Раз-в-раз говорив.

Та не довелося стати,
Бо тісний став час,
Треба гнутись і мовчати
І платить раз-в-раз.

То Михайло хоч сміявся,
Та гірким сміхом:
Страх взнаки йому давався
Орендар з довгом.

Аж вкінці злі дні настали:
Орендар вчепивсь,
Ґрунт за довг зліцитували[2],
А ґазда розпивсь.

І щодень в шинку однако
Він в куті сидів,
І сміявся, і балакав
І „мандрони плів“[3].

Швидко нивку жид послідну
За горілку взяв

  1. Ґазда — хазяїн.
  2. Зліцитувати — продати з торгів.
  3. Плести мандрони — плести нісенітниці, дурниці.